Риторичні натяки на так звані «Стамбульські угоди» 2022 року та ультиматуми від Путіна призначені не лише наслабити єдність України та її союзників, але й змусити їх прийняти так зване «перемир’я», яке стане лише передмовою до подальшої окупації українських територій та диктату Кремля щодо будь-яких своїх вимог.
Російська пропаганда та офіційні особи неодноразово наголошували, що вони готові до «мирних переговорів» з Україною та країнами Заходу, але лише за «своїми умовами». Переговори між російською та українською делегаціями у Стамбулі навесні 2022 року, а також «Мінські угоди», укладені до повномасштабного вторгнення, є ключовими в цьому наративі. Кремль намагається представити ситуацію так, ніби їхні початкові вимоги були «обмеженими» і навіть «взаємовигідними», однак через «непоступливість» Києва, Вашингтона та європейських політиків умови переговорів для України постійно погіршуються. Вину за війну, мовляв, несе саме Україна та її союзники через відмову погоджуватись на такі умови.
Раніше ми згадували, як Росія знецінює Глобальний саміт Миру та українську «формулу миру», а також про маніпуляції Москви з різними сценаріями мирних планів. Вчора «The New York Times» опублікував ймовірний чернетковий варіант «Стамбульських угод», який дозволяє проаналізувати, на що насправді націлена сутність вимог Кремля, чому вони висуваються і які цілі вони насправді служать.